Макарів – селище міського типу Бучанського району Київської області, центр Макарівської селищної територіальної громади, розташоване на березі річки Здвиж.

Юридична адреса селищної ради: вулиця Димитрія Ростовського, 30, смт Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001.
Номери засобів зв’язку: 04578 5-29-76
Електронна адреса ради: info@makariv-rada.gov.ua
Офіційний сайт: web: https://new.makariv-rada.gov.ua/
Сторінка у Facebook https://www.facebook.com/makselrada

Графік роботи селищної ради

Понеділок:	8:00-17:00
Вівторок:	8:00-17:00
Середа:	8:00-17:00
Четвер:	8:00-17:00
П’ятниця:	8:00-16:00
Субота:	вихідний
Неділя:	вихідний

День селища – щорічно перша неділя жовтня.
Населення селища складає – 9790 осіб.
Загальна площа громади становить – 1013,85 км²
Відстань від адміністративного центру громади до столиці України – 46 км.

Відстань від адміністративного центру громади до великих міст:

місто Житомир (обласний центр) – 92,7 км.;
місто Львів (обласний центр) – 494 км.

До міжнародного аеропорту «Київ» ім. Ігоря Сікорського (Київ-Жуляни) – 57,4 км.
До міжнародного аеропорту Бориспіль – 90,2 км.

Відстань до міжнародних пунктів пропуску:

Ягодин (Україна) – Дорохуськ (Польща) – 471 км.;
Доманове (Україна) – Мокрани (Білорусь) – 484 км.;
Рава-Руська (Україна) – гребінне (Польща) – 527 км.

З історії рідного краю…

Зберігайте імперативи родового буття…
Пам’ятайте історію рідного краю

Від початків поселення до св. Димитрія (Туптала)

Поблизу Макарова знайдено артефакти й рештки поселень доісторичних епох, виявлено залишки давньоруських городищ ІХ—ХІІ століть. Деякі історики та археологи вважають, що на місці сучасного Макарова знаходилося літописне місто Здвижень. Біля сучасного селища проходив один зі Змієвих валів.

Перше поселення на території сучасного Макарова виникло у X ст. і називалося Вороніно. Походження назви невідоме. У XIII ст. поселення було зруйноване внаслідок монголо-татарської навали. Пізніше ці землі увійшли до складу Великого князівства Литовського.

У 1570 р. був укладено перепис поселень, які згідно з Люблінською унією переходять від Великого князівства Литовського до Речі Посполитої. Саме в цьому документі вперше на місці Вороніно згадується Макарів. Він входив до складу ясинецьких маєтків литовських феодалів Івашенцевичів. Ці ясинецькі маєтки простягалися до Фастова, і оскільки резиденцією панів було місце, де тепер знаходиться Макарів, саме за цим поселенням згодом рід отримав назву Макаревичі – Івашенцевичі або просто Макаревичі – на честь першого власника Макара Івашенцевича, а поселення на честь власника одержало назву Макарів. Після Макара Івашкевича маєтність Макарів перейшла до сина Криштофа.

У 1648 р. в Україні почалося повстання під проводом Б. Хмельницького. З розгортанням національної революції 1648-1657 рр. в Макарові вибухнув бунт. До містечка ввійшли війська Б.Хмельницького. Повстанці козаки штурмом взяли замок. Пізніше жителі Макарова організували козацьку сотню на чолі з Г. Петрицьким, яка брала участь у Зборівській битві, Берестецькій битві, Батозькій битві.

У 1651 р. у Макарові в родині макарівського сотника Сави Туптала народився Данило Туптало, який присвятив своє життя радикальному наслідуванню Христа — прийняв монаший постриг та залишив після себе літературну спадщину, засновану на докладному вивченні Біблії, праць отців Церкви, творів європейських хроністів і новітніх церковних письменників. Став відомим проповідником. Його проповіді, написані в стилі бароко, знаходяться в одному ряді з творами найвідоміших у XVII ст. проповідників Йоаникія Галятовского, Антонія Радивіловського та ін.

Цікаві факти свідчать про те, що Димитрій Ростовський був єдиною особою, якого канонізувала Російська православна церква впродовж всього XVIII століття. На честь Димитрія Ростовського назване сучасне місто Ростов-на-Дону (спочатку фортеця Святого Димитрія Ростовського).

Від кінця XVIII – до початку XX ст.

Унаслідок поділів Польщі (1772, 1793, 1795) Макарів у 1804 став волосним центром Київського повіту Київської губернії. Станом на 1846 рік у ньому мешкали 946 жителів.

У XIX столітті відбувається економічний розвиток Макарова- так у 1866 році тут діяли невеликі підприємства: винокурний, пивоварний і два шкіряних заводи, цегельня. Щороку тут відбувалося 14 ярмарків.

На початку ХХ століття Макарів уже був великим містечком, яке належало поміщику М. фон Мекку. Жителі Макарівської волості брали участь в російсько-японській війні, революції 1905-1907 років, Першій світовій війні, подіях 1917-1920 років.

У 1917 році, зокрема, Макарів став осередком гострої боротьби між місцевими органами Української Центральної Ради і більшовицьким революційним комітетом. Під час Української революції (1917–1921) влада у Макарові змінювалась неодноразово, допоки влітку 1920 року містечко остаточно було окуповане Радянською Росією.

1921 році Макарівщина та Бишівщина анексовані на користь маріонеткової адміністрації Радянської України.

Макарів в СРСР і за сучасності

1923 Макарів став районним центром у складі Київської округи, від 1932 року – у складі Київської області.

У 1920-х роках на Макарівщині розгорталась колективізація, у 1930-х роках на Макарівщині лютував сталінський терор. Під час Голодомору (1932 – 1933) у Макарові та районі відбирався врожай і продукти харчування, внаслідок чого кількість жертв убивства голодом склала 3450 осіб, з них – 99 дітей. Винні не покарані.

У грудні 1940 року в Макарові була організована районна сільськогосподарська виставка, яку відвідали 10 тисяч колгоспників з району і делегації 20 районів області.

Під час Другої світової війни Макарів з 10 липня 1941 року по 8 листопада 1943 року під німецькою адміністрацією перебував у складі рейхскомісаріату «Україна».

У 1950-1960-х роках – спроби відновити господарства Макарова і Макарівщини – створені автопарк, міжколгоспне будівельне підприємство, комбінат комунальних підприємств, ремонтно-будівельну організацію, медичне училище.

Від 1956 року Макарів – селище міського типу.

Після Чорнобильської трагедії (1986) Макарів і район прийняв і облаштував численних переселенців. Для них було збудовано багатоповерховий житловий будинок по вулиці Проектна та мікрорайон (вулиці Щорса, Франка Івана, Комунальників, Львівська, Правика).

Від 1991 року Макарів – у незалежній Україні. У 1990—2000-х відбулися значні зміни в економіці міста, але місто і район традиційно лишаються орієнтованими на виробництво і перероблення сільськогосподарську продукцію. Цьому, зокрема, сприяє створений у 2000 році Макарівський сільський сервісний центр, що надає послуги сільському населенню.

2005 соратник Президента Віктора Ющенка Роман Безсмертний (родом з Мотижина Макарівського району) в Макарові презентував розроблену ним адміністративно-територіальну реформу.

Поступово відроджується духовність, розвивається культура – у 2007 році у Макарові був затверджений і прийнятий селищний герб; була відкрита і освячена церква на честь святого Димитрія Ростовського, у якій знаходиться частинка мощей цього святого; встановлено величний пам’ятник на його честь.

Економіка. Культура. Соціальна сфера

Після закінчення Другої світової війни розпочалося відновлення народного господарства Макарова. У 1944 р. відновив роботу колгосп «Відродження».

Уже в 1948 р. всі колгоспи відновили посівні площі.

В 1957 р. в Макарові відкрилося медичне училище, де готують фельдшерів, акушерів, медсестер.

В 1963 р. відкрито музичну школу. Працювали дитячі садки, дитячі ясла.

В селищі в ці роки вже є народний музей революційної, бойової і трудової слави.

В 1967 р. відкрито будинок щастя, в якому влаштовували весілля, реєстрували новонароджених, вручали паспорти.

У 1970 р. відкрито гранітну меморіальну композицію в пам’ять тих, хто загинув у Другій світовій війні.

З 2000 р. діє «Макарівський сільський сервісний центр», який надає послуги сільському господарству. Працює підприємство з переробки молока АТ «Макарівмолокозавод». Фабрика «Світанок» спеціалізується на пошитті верхнього одягу, для дорослих і дітей, постільної білизни. В 1986 р. створено Макарівське державне лісове підприємство.

Макарів має автомобільне і автобусне сполучення із Києвом та сусідніми райцентрами Київщини та Житомирщини. У селищі функціонує автостанція. Найближчою залізничною станцією для Макарова є станція «Бородянка», на відстані 25 км у сусідньому райцентрі (до 2020 року) Київщини – Бородянці.

Медичне обслуговування населення Макарова та району здійснюють Макарівська центральна районна лікарня та Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги. Вже за незалежності України у центральній лікарні відкрито оснащене реанімаційне відділення, укомплектовано сучасним обладнанням кабінети ультразвукової та функціональної діагностики, ендоскопічний кабінет.

У Макарові діє мережа навчальних закладів – загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних і спеціальних.

Загальноосвітні заклади:

Макарівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – природничо-математичний ліцей» (смт Макарів, вул. Піонерська, 3);
Макарівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І ступеня – районна гімназія» (вул. Ватутіна, 10).

Дошкільні навчальні заклади Макарова:

Макарівський ДНЗ «Барвінок» (вул. Ватутіна, 13);
Макарівський ДНЗ «Теремок» (вул. Проектна, 8);
Макарівський ЦРД «Пролісок» (вул. Проектна, 5);
Макарівський ДНЗ «Веселка» (вул. Спортивна, 6, с. Калинівка).

Позашкільні освітні заклади в Макарові:

Центр творчості дітей та юнацтва імені Д. Туптала (керівник Кубай Наталя Михайлівна; вул. Димитрiя Ростовського, 37);
Дитячо-юнацька спортивна школа (директор Вдовиченко Сергій Григорович; вул. Д. Ростовського, 27);
Міжшкільний навчально- виробничий комбінат (директор Герасименко Михайло Олексійович; вул. Д. Ростовського, 60).

У 2011 році було створено новітній заклад – Макарівський центр соціальної підтримки для дітей та сімей «Промінь надії».

Вищу освіту (профільну) в Макарові можна здобути у Макарівському медичному коледжі.

Селище міського типу Макарів до 27 листопада 2020 року було адміністративним центром до складу якого входили населені пункти: с. Калинівка, с. Фасівочка, с. Зурівка.

А з 27 листопада 2020 року, у зв’язку зі змінами адміністративно-територіального устрою, Макарів став центром Макарівської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області, до складу якої увійшло 49 населених пунктів: смт Макарів, с. Зурівка, с. Калинівка, с. Фасівочка, с. Гавронщина, с. Плахтянка, с. Рожів, с. Копилів, с. Северинівка, смт Кодра, с. Ситняки, с. Червона Слобода, с. Мотижин, с. Небелиця, с. Борівка, с. Садки-Строївка, с. Лисиця, с. Шнурів Ліс, с. Ніжиловичі, с. Юрів, с. Копіївка, с. Завалівка, с. Комарівка, с. Забуяння, с. Волосінь, с. Макарівська Буда, с. Соболівка, с. Людвинівка, с. Фасова, с. Королівка, с. Новомирівка, с. Ферма, с. Наливайківка, с. Почепин, с. Андріївка, с. Червона Гірка, с. Пашківка, с. Вітрівка, с. Липівка, с. Лозовик, с. Колонщина, с. Березівка, с. Мар’янівка, с. Миколаївка, с. Великий Карашин, с. Малий Карашин, с. Маковище, с. Вишеград, с. Мар’янівка.

Автомобільне сполучення

Через територію громади проходить автомагістраль М-06 Київ-Чоп. Основні автомобільні шляхи загального користування місцевого значення: Київ-Бишів-Фастів (на Звенигородку), Бишів–Макарів-Бородянка, Макарів-Кодра, Макарів-Борівка, Макарів-Комарівка (на Радомишль).

Загальна довжина автошляхів 350,7 км, які зв’язують усі населені пункти громади.

Громада є членом:

Асоціації міст України;
Асоціації органів місцевого самоврядування