Ніжиловицький старостинський округ 19.09.2022 № п/пНайменування населених пунктів, що входять до складу старостинського округуЧисельність наявного населенняЗагальна площа території (км²)1село Ніжиловичі5904,388 с. Ніжиловичі Під назвою Межелковичі село вперше згадується, за твердженням Лаврентія Похилевича, в 1415 році як володіння митрополита. В запису про грошові і медові данини Київської Софійської митрополичої вотчини від 1415 р. У Литовський період (XV—XVI ст.) Ніжиловичі входили до Київського повіту, кордон якого проходив майже за селом. Після приєднання регіону до Росії (1795 р.) село було подароване Голіцину, який одразу ж продав його Браницькому. Пізніше село і його жителі належали багатій графині Олександрі Василівні Браницькій, яка після смерті чоловіка успадкувала все багатство. Жило населення бідно, займалося землеробством і скотарством. Селяни виконували різні роботи в лісі, рубали, розчищали, обробляли дерева. За роботу одержували мізерну плату. У селі були лісопильні. Для керування лісорозробками було організоване лісництво. У 1796 р. на місці старої церкви була побудована нова на ім’я Архангела Михаїла, яка в роки боротьби з релігією була розібрана, а з її матеріалу побудоване приміщення старої школи. У 1887 р. в селі була відкрита церковно-приходська школа. 16.10.1918 р. в Ніжиловічах народився відомий український поет Олександр Миколайович Підсуха. У жовтні 1919 р. в Ніжиловичах створені органи радянської влади – ревком і комнезам, які майже не діяли через те, що навкруги діяли повстанські загони Орлика, Мордалевича, Струка та ін. Для боротьби з ними стягувались червоноармійські війська. Коли почалась у селі колективізація, селяни, звісно, чинили їй опір. Проте у 1924 р. активістам вдалося створити колгоспи «Більшовик» і «Нове життя». В період з 1929 р. по 1937 р. було заарештовано 12 людей, які не хотіли входити до колгоспу. У 1941 р. розпочалася Німецько-радянська війна. На захист Батьківщини пішло 385 жителів села. У листопаді 1943 р. село було визволене Радянською армією. Почалося відродження села. Зрання селяни трудились на колгоспних ланах, не отримуючи нічого за свою працю. У 1943 р. відкрито клуб на 127 місць. У 1945 р. війна закінчилась. 150 ніжиловичан були нагороджені орденами та медалями. 174 односельці загинули та пропали безвісти на фронтах. У 1972 р. збудовано нову двоповерхову школу. У 1986 р. селянами разом з будівельниками із Чернівців було побудовано 80 будинків для переселенців із зони відчуження після Чорнобильської аварії. В селі є фельдшерсько-акушерський пункт. У 1998 р. колгосп реорганізовано в КСП «Поліське», а у 2000 р. – в ТОВ «Полісся» У центрі села стоїть пам’ятник – братська могила. На сільському кладовищі – могила громадян, які були розстріляні в роки війни. Зведено хрест «Жертвам голодомору». На теренах Ніжиловицької сільської ради знаходиться ландшафтний заказник місцевого значення Цезарівський. Заказник є одним з найбільш заболочених серед природоохоронних об’єктів Київщини. У систему Жаб’ячих боліт входять великі озера Зубареве, Моховате, Гронне та ряд менших. На західній околиці села, в напрямку до лісу в Ніжиловичах знаходяться залишки двох паралельно розташованих на віддалі 100 – 150 метрів Змійових валів. В селі є фельдшерсько-акушерський пункт. Діє Українська православна церква Київського патріархату. Поділитись: Facebook Telegram