Офіційний веб-сайт (в стадії розробки)
Погода
№ п/пНайменування населених пунктів, що входять до складу старостинського округуЧисельність наявного населенняЗагальна площа території (км²)
1село Фасова5214,132
2село Людвинівка3572,467

с. Фасова

Перша згадка про село Фасова трапляється в історичних книгах Свято Миколаївської церкві.

В час свого заснування Фасова належала Рожівському старості, яке було в володінні Францішка Потоцького, старости Біласького. Потім її власником став Харлінський.

У давньої – руський період, коли у слов’ян виникло ранньофеодальна держава, наш край належав до цього утворення, і відіграв певну роль у її історії. Це пояснюється значною археологічних пам’яток, знайдені на території Макарівського району. Цей період представлений здебільшого могильниками поселень та городищами. На території нашого полісся проживали племена полян, а починаючи з річки Здвиж древлян.

Під час гайдамадського повстання у 1734 р. в селі Фасова відбулись виступи кріпаків проти місцевого поміщика.

У 1748 р. у Фасовій була побудована дерев’яна церква ім. св.. Миколая

В цілому визвольний рух у нашому краї ХVІІІ ст. пройшов під знаком боротьби в першу чергу за існування Українського народу, і його життєвих прав прагнення до волі, щоб бути господарем на своїй землі.

У липні 1768 р. у селі побували козаки Івана Бондаренка.

У 1862 р. відкрито церковно-приходську школу.

У 1880 р. М.К. фон Мекк відкрив сірникову фабрику. ЇЇ орендував Ніссон Гергаєв Цев.

У 1914 р. у Фасовій діяли лісопильний завод, фанерна фабрика.

У 1920 р. створено комнезам.

У 1924 р. було організовано хату читальню якою завідував Іван Пилипович Закалюжний.

З 1926 р. хата читальня була перейменована на сільсьбуд, в якому створена бібліотека що нараховувала 50 читачів та 300 екземплярів книг.

У 1927 р. була створена семирічна школа.

У 1928 р. партійні активісти та незаможники ініціювали створення ТОЗ «Червоний незаможник».

У 1932-1933 рр. у Фасовій і Людвинівці під час голодомору померло близько 100 осіб.

У 1937 р. під час сталінських репресій заарештовано 10 осіб.

У цей період в селі діяла підпільна група на чолі з Л.У. Нагорним.

400 жителів Фасової боролися з ворогом і в складі Макарівського партизанського загону.

У 1968 р. у Фасовій діяли ФАП, дитячі ясла, восьмирічна школа, клуб.

У 1985 р. відкрито нову школу.

У 1986 р. в селі збудовано 21 будинок для переселенів з Чорнобильської зони та ФАП.

У Фасовій братська могила воїнів, які загинули під час визволення села, пам’ятник героям війни та пам’ятний хрест на честь 2000 – ліття Різдва Христового.


с. Людвинівка

1815 р. – Людвіг Шимановський, яки був жонатий на одній з Харлінських, увіковічнив своє ім’я, назвавши південну частину Фасової Людвинівкою.

У 1919 р. у село ввірвалися армія Денікіна, яка не щадила сільське населення.

Після встановлення радянської влади в одному з приміщень маєтку пана Людвіга була відкрито початкову школу, яка існувала до 1973 р.

З часом у Людвинівці побудували приміщення, де розташували сільський клуб та бібліотеку, які функціонують і нині.

За часів колективізації в селі був створений колгосп «40 років Жовтня». Напрям діяльності – вирощування льону, зернових та тваринництво.

Під час Голодомору 1932-1933 рр. у Фасовій та Людвинівці померли близько 100 осіб.

У 1942 р. в Людвинівку зайшли німці. За роки війни з ратного поля не повернулися 76 мешканців села.

У 1943 р. 6 листопада село було звільнено від німецько-нацистських окупантів. У селі два пам’ятники: героям війни та загиблим на фронтах односельцям.

Вже у 1944 р. своєю працею колгоспники надавали велику допомогу Радянській Армії, здавали гроші у Фонд оборони.

У 1944 р. створено колгосп ім. Малюнкова, який у 1951 р. приєднано до фасівського колгоспу ім. Тараса Шевченка.

У 1956 р. провели електрифікацію та радіофікацію в селі.

У 1957 р. відкрито фельдшерсько-акушерський пункт, зведено Будинок культури на 70 місць.

До 1986 року населений пункт Людвинівка відносився до Фасівської сільської ради. Цей же рік пройшов під девізом евакуації – до села було переселено 450 жителів сіл Чапаєвка, Городчан, хутора Коцюбинський Чорнобильського району в зв’язку з аварією на ЧАЕС. В цьому ж році для них збудовано за дуже стислий термін поселення Тернопільське з кількістю 150 житлових будинків та з усією необхідною інфраструктурою – дитячий садок, ФАП, приміщення магазину, лазні, сільської ради.

Назва поселення походить від назви міста Тернопіль, звідки приїхали будівельники. Саме тому вулиці названі на честь районів Тернопільської області – Гусятинська, Лановецька, Тернопільська. При в’їзді в Тернопільске встановлено на кам’яній брилі меморіальну дошку на знак створення нового поселення.

Із серпня 1986 року на території села функціонувала Чапаєвська сільська рада. За рішенням сесії сільської ради від 20. 06.1988 року Чапаєвська сільська рада народних депутатів була перейменована в Людвинівську сільську раду, до складу якої і увійшло село Тернопільське.