Офіційний веб-сайт (в стадії розробки)
Погода
№ п/пНайменування населених пунктів, що входять до складу старостинського округуЧисельність наявного населенняЗагальна площа території (км²)
1село Колонщина66513,685
2село Березівка1311,699
3село Миколаївка210,223
4село Мар’янівка380,488

с. Колонщина

Розташована в східній частині Макарівської громади на лівому березі річки Бучанка на Маренних горбах.

Територія села є однією з найцікавіших із точки зору археології місцевостей. Увага до села була прикута ще з середини XIX ст. Тут виявлено 9 курганів і 4 городища часів Київської Русі.

Один із пагорбів на південний схід від Колонщини у народі досі називають Батиєвою горою.

За легендою, у 1240 р. предки колонців воювали з монголо-татарами, яких очолював хан Батий. Намет хана стояв на горі, яку через це назвали Батиєвою. Загиблі в цьому бою поховані в семи могилах-курганах, про які розказано вище. На честь цієї події село, яке нині зветься Колонщиною, спочатку називали Колійщина.

У першій половині XVIII ст. Колонщина належала Казимиру Стецькому, каштеляну київському, а потім знову стала власністю макарівських власників.

До 1906 р. в селі була трирічна церковнопарафіяльна школа.

У 1906-1907 рр. побудували нову початкову школу. Будівництво вело Міністерство освіти.

У 1917-1921 рр. село було ареною визвольних змагань. У бою із денікінцями загинуло 60 червоноармійців, яких було поховано на сільському кладовищі в братській могилі. У серпні 1920 р. через село проходили поляки.

У 1922 р. було створено сільську раду. У селі діяв і Комітет сільської бідноти, який очолював Я.К. Приймак.

У 1930 р. Колонщинська школа стала восьмирічною.

Перша сільськогосподарська артіль “Комуна” була зареєстрована в Колонщині наприкінці 1923 р. Пізніше на території Колонщини було створено два колгоспи: “Нове життя” та імені Воровського. У 1950 р. ці вони об’єдналися в один – “Ленінський шлях”.

У 1954 р. в Колонщині урочисто відкрили пам’ятник на братській могилі радянських воїнів, а в 1966 р. – пам’ятник на честь односельців, що не повернулися з фронтів війни.

У 1972 р. в селі відкрито новий ФАП. Діє восьмирічна школа.

В 1986 році до Колонщини переселено 420 чоловік із забрудненої радіоактивної зони. Збудовано нову школу, дитячий садок, лазню, їдальню, будинок побуту, 70 житлових будинків.

В 1996 р. у спеціально обладнаному приміщенні в центрі села відновила роботу українська православна церква Київського Патріархату в ім’я Іоанна Богослова.

Колонщина була центром сільської ради до складу якої увійшли населені пункти: Березівка, Миколаївка, Мар’янівка.


с. Березівка

Легенда свідчить, що свою назву село отримало від того, що знаходилося в оточенні березових лісів.

Згідно з архівними документами, хутір Березівка заснований у 1815 р. Його заселили винятково шляхтою.

310 десятин землі навколо хутора поросли молодим березовим лісом.

У XIX ст. Березівка належала до приходу Преображенської церкви села Бузова й рахувалася при Бузівському помісті. Лаврентій Похилевич зазначає, що за іншими документами вона називалася Северинівкою і раніше належала до ясногородської маєтності князів Шуйських.

8 листопада 1922 р. створили Березівську трудову хліборобську артіль, розпочалося будівництво березівських ферм.

У 1927 р. в Березівці утворилася спілка обробітку землі (СОЗ), першим керівником якої був І. Васильчук.

На базі СОЗ у 1929 р. організовано комуну.

16 мешканців полягло на фронтах Великої Вітчизняної війни.

9 травня 1965 р. відкрито пам’ятник героям війни.

У 1995 р. ПП “Грінком” збудувало для переселенців із зони ЧАЕС (смт Поліського) 15 будинків.


с. Миколаївка

Хутір було засновано наприкінці XIX ст. Населений пункт знаходився в густому лісі, тому тут переховувалися гайдамаки під час Коліївщини в 1768 р. Уперше позначений як хутір без назви на карті Шуберта 1868 р.
Миколаївкою його названо на честь Миколи Рожнятовського – його першого жителя.

У 1922 р. на хуторі встановили радянську владу. У “Списку поселень Київщини” 1924 р. на хуторі Миколаївка, що належав Хмільнянській сільській раді Гостомельського району.

У 1932-1934 рр. діяла колгоспна торфрозробка, яка рятувала людей від голоду.

В 1961 р. в Миколаївці відкрито пам’ятник на честь загиблих односельців ім. 11-ти воїнів Радянської армії, які полягли при визволенні села в 1943 р.


с. Мар’янівка

Хутір Раковин (Раковка, Раковина, Рак) на невеликій річці Ракинь уперше позначений на карті Шуберта 1860 р. У середині XIX ст. він належав до Гавронського помістя графів Трубецьких.

У 1900 р. Раковин вже називався Мар’янівкою.

У 1918 р. було створено Мар’янівську сільську раду, до якої належали колонія Мар’янівка і хутір Мишкова Руда.

До 1922 р. на Мишковій Руді розміщувалася головна база українських повстанців під проводом Мироненка Гавронського (Яблочка).

Під час колективізації створено колгосп “Радянська нива” (центр – Мишкова Руда), у 1934 р. від нього від’єдналася частина господарств Мар’янівки й Олексіївки, утворивши колгосп “Друга П’ятирічка”, який досяг значних успіхів у господарюванні.

У колгоспі під час Голодомору 1932-33 рр. було організовано “громадське харчування” – різали й варили в котлах коней, худобу і годували всіх, хто звертався, в першу чергу дітей.

На фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло 26 мешканців села.

09.05.1966 р. в Мар’янівці було відкрито пам’ятник на честь загиблих мешканців і 12-ти воїнів радянської армії, які полягли при визволенні села в 1943 р.