№ п/п	Найменування населених пунктів, що входять до складу старостинського округу	Чисельність наявного населення	Загальна площа території (км²)
1	селище міського типу Кодра	1399	4,908

смт Кодра

Селище розміщене в широкій долині річки Кодрянки, що впадає в річку Тетерів. З усіх боків Кодру оточує зона мішаних лісів. Північно-західна частина Полісся, де розташована Кодра — це територія розселення древлян. У Кодрі знайдено знаряддя праці доби пізнього неоліту та бронзи. Історія древлянського племені відома із «Повісті временних літ»; воно славилося гордими вільнолюбивими людьми, які у 945 р. повстали проти сваволі Київського князя Ігоря. У селищі мешкала патріархальна родина або кілька кровноспоріднених сімей. З особливостями місцевості був пов’язаний їх спосіб життя та заняття.

Назва селища походить з молдавської мови. Кодрами у Молдові називають великі дрімучі ліси. На початку XІX ст. було всього 183 жителі, а на початку XX ст. – 270.

На початку XIX ст. землі й ліси навколо Кодри належали графам Браницьким, маєток яких був у Білій Церкві. Тут серед лісів були галявини, багаті на природні випаси. За 3 км на північ від сучасної Кодри є галявини, на яких у середині XIX ст. утримувалися графські тваринницькі приміщення, де тварин доглядали кріпаки, а після реформи 1861 р. — наймані селяни. Згодом доглядачі худоби поселилися на сучасній Ринві (заплава річки Кодрянки). Це був початок заснування сучасного селища. Свідченням цього є джерело з чистою смачною водою та кладовище, які близько розташовані біля Ринви. Сучасна вулиця Ворошилова, по-народному Трибухівка, стала продовжувати поселення.

Торговці-євреї Герш Слуцький і Брохман, які викупили землю у пана С.Г. Єремеєва,
у 80-х рр. побудували в Кодрі склозавод, на якому виготовляли склянки, вази, тарелі, графини, лампове скло. Завод називали «гутою».

У 1916 р. збудовано другий завод побутового скла.

Після Жовтневої революції заводи стали націоналізовані. На землі селяни Кодри добровільно організували артіль «Червоні лани». Село стало стрімко розбудовуватися. Споруджувалися нові будинки робітників, добудована початкова школа, новий Будинок культури., щовечора грав духовий оркестр, працювали гуртки художньої самодіяльності. У 30–ті рр. XX ст. збудовано двоповерхове приміщення десятирічки.

У 1938 р. Кодра одержала статус «селища міського типу». Цього ж року відбувся і перший випуск із середньої школи. Випускники перших довоєнних випусків майже всі пішли на фронт. Трагічний відбиток в історії селища залишила Друга світова війна. 19.08.1941 р. селище було окуповане. Окупанти встановили так званий «новий порядок»: забирали худобу, примусово примушували валити ліс, копати торф, будувати лісопилку, маслозавод. За непокору жорстоко карали: знущалися, били, розстрілювали. Десять жителів селища закатовані в гестапо смт Макарів, зокрема і юна підпільниця З. Г. Мілевська. У 1941—1943 рр. мешканці селища воювали з фашистами, об’єднавшись у партизанський загін ім. Суворова, що діяв у Кодрянських лісах. Пізніше загін увійшов до складу Київського партизанського з’єднання під командуванням І. О. Хитриченка. Всього 258 жителів Кодри брали участь у партизанській боротьбі проти ворога. 24.04.1943 р., коли карателі спалили 813 дворів, усе дощенту селище.

Відродження Кодри почалося відразу ж після вигнання ворога. Люди копали землянки і жили в них. Держава виділяла лісоматеріали, покрівлю, і кодрянці поступово будували хати.

У 1967 році в селищі створено музей партизанської слави.

У 1968 р. свою першу продукцію дав Кодрянський завод медичного скла. Розпочав свою роботу палац дитинства – двохповерховий дитсадок «Пролісок».

Кодрянське лісництво, яке організоване в 1938 р. має славні трудові традиції.

У 2006—2007 навчальному році в стінах школи створено Кодрянське навчально-виховне об’єднання «загальноосвітня школа — дитячий садок»

У 2007 р. в селищі відкрита амбулаторія сімейної медицини.

Кодра була центром селищної ради до складу якої увійшли населені пункти: станція Буян, виселки Кодра – Торф № 1, Кодра – Торф № 2.

Робітниче селище Кодра – Торф № 1 засноване у 1938 р. при новозбудованому торфозаводі.
У Кодрі-Торф № 1 народилася і проживала партизанка В.Ф.Марченко. У 1942-1943 рр. тут діяла група підпільників на чолі з М. Палієм.

Після Вітчизняної війни виробництво розширили, населення зросло. Виселок мав власну інфраструктуру: клуб, ФАП, восьмирічну школу. У 1977 р. школу було закрито. Під час перебудови старий торфозавод занепадає.