Діти під час війни: як батькам допомогти дитині пережити страх і стрес в Україні.

Навіть якщо дитина мало говорить про війну, це не означає, що вона не переживає. Діти можуть проявляти стрес по-різному: ставати мовчазними або дратівливими, частіше плакати, боятися залишатися самі, погано спати, втрачати інтерес до навчання та улюблених занять. Маленькі діти можуть сильніше триматися за батьків і потребувати більше уваги.

У такі моменти найважливішою опорою для дитини залишаються близькі дорослі.

Говоріть із дитиною. Не уникайте її запитань про війну, але відповідайте відповідно до віку. Не потрібно розповідати страшні подробиці. Достатньо чесно сказати: «Зараз небезпечно, але ми знаємо, що потрібно робити. Я поруч із тобою».

Не забороняйте боятися. Фрази «Не плач», «Не бійся» або «Ти вже дорослий» не забирають страх.
Набагато важливіше сказати: «Я розумію, що тобі страшно. Ти можеш розповісти мені про це».

Створюйте відчуття безпеки.
Під час повітряної тривоги дорослий має спокійно пояснювати дитині послідовність дій. Якщо є можливість, нехай у дитини буде невелика особиста річ, яку вона бере із собою в укриття: улюблена іграшка, книжка чи інший знайомий предмет.

Зберігайте звичайне життя там, де це можливо. Сніданок, навчання, прогулянка, розмова перед сном, сімейна вечеря — прості щоденні ритуали мають велике значення. Вони повертають дитині відчуття передбачуваності та стабільності.

•