Офіційний веб-сайт (в стадії розробки)
Погода

Згадує староста Наливайківського старостинського округу

“Війна – страшнішого слова немає, хіба що невідомість під час війни.

Вона застала мене у відпустці на Буковині. Складна дорога була додому… Намагалась якнайшвидше повернутися додому. А до того часу в селі уже був перший загиблий мешканець – внаслідок обстрілів села загинув Бабуцький Олександр, а його важко поранена мати згодом померла в лікарні.

В перші дні березня люди масово покидали свої домівки – вони втікали від війни.

Наступний страшний день… Безкінечні обстріли… Перше влучання в будинок, здійнялася пожежа. Всі, хто залишився допомагали загасити пожежу. В будинку знаходилися дві бабусі і хлопчик 12 років, слава Богу, всі живі.

Після чергової атаки ще один загиблий – Нищенко Олександр, п’ятеро поранених.

Дякую Марині Радченко, яка, ризикуючи власним життям на своєму автомобілі вивезла поранених на Радомишль, звідки потім привезла для людей хліб.

Згадую, як у весняне жіноче свято, над центром села завис дрон. Через півгодини село почали бомбити з літаків. У вікно було видно, як відривалися бомби від корпусу літака.

За півгодини знову, артобстріл. Знову тяжка втрата – загинув ще один місцевий житель Горовий Анатолій та медсестричка ЗСУ Катя.

Група спротиву організовує виїзд мешканців, більшість виїжджає в Брусилівський район Житомирської області.

Як сьогодні, пам’ятаю той вечір, 10 березня – орки зайшли в Почепин. На ранок наступного дня організували виїзд ще одного автобусу для евакуації людей на Житомирщину

Із майже тисячі мешканців нашого села – залишилося лише 40, всі решта виїхали».